Мої улюблені динозаври

Нам відомо близько 500 видів динозаврів, але до серця мені припало лише 3:
1.Майазавр
Майазавр — рослинноїдний динозавр із родини гадрозавридів. Його довжина — 9-10 м, а вага в середньому 4,5 т. Жив майазавр у кінці кредового періоду приблизно 86,3 — 70,6 млн років тому. Знайшли майазавра в 1979 році в штаті Монтана, (США) Та він вважається офіційним викопним символом штату Монтана. В майазавра була широка морда з дзьобом та щічними мішками, в яких, мабуть, зберегалася їжа для дитинчат.


2. Протецератопс

Протоцератопс чотириногий динозавр, що досягав приблизно 1,8 м (6 футів) у довжину та висоти 0,6 м (2 фути). Доросла особина важила близько 180 кг (400 фунтів), а найменші екземпляри 23,7 кг (52 фунти). Найбільша кількість останків, що була виявлена в одному місці, дає підстави для припущення, що процераптоси жили стадами.

Протоцератопс мав порівняно великим для своїх розмірів черепом. Він як для рослиноїдної тварини мав потужні щелепи, якими, при необхідності, міг нанести сильний укус ворогу. Десятки зубів були добре пристосовані для пережовування грубої рослинної їжі. Череп складався зі масивного рострального виступу і чотирьох пар фенестр (кісткових отворів на черепі). Найбільшою зі черепних отворів є носова, що була значно менша, ніж у представників більш пізніх. Очниці у динозавра великі (до 50 мм у діаметрі). Позаду очниць знаходилися трохи меншого розміру фенестри (так звані «підскроневі фенестри»).

У потиличній області черепа розташовувався кістковий виріст («комір»), у якому були два великих парієтальних отвори; у щічної області — великі виличні кістки. Переважно «комір» був утворений тім'яною кісткою, і частково — лускатою. Розмір і вид «коміра» в різних особин суттєво відрізнилися: у деяких збережених черепів потиличні вирости короткі, тоді як в інших досягають довжини майже половини черепа. Деякі дослідники, включаючи Пітера Додсона, пояснюють ці відмінності статевим диморфізмом і віком особин.

3. Аллозавр
Ці динозаври жили протягом верхньої частини Юрського періоду, від Кимериджського ярусу до раннього Титона. Назва «Алозавр» означає «інша ящірка». Вона є похідним від грец. ἄλλος ("інша") і σαῦρος ("ящірка").

Перші викопні останки, які, безумовно, можна віднести до цього роду, були описані в 1877 році американським палеонтологом Чарльз О. Маршем, і цього динозавра він назвав тоді Antrodemus. Алозавр був великим двоногим хижаком. Його череп мав великий розмір, щелепа була оснащена десятками гострих, зазубрених зубів. Алозавр сягав у довжину в середньому 8,5 метрів, 6 метрів заввишки, хоча викопні фрагментарні останки дають можливість припустити, що він міг би досягати і до 12 метрів. Важив алозавр 2,5 тонни. Мав великі і міцні задні кінцівки. Його передні лапи з трьома пальцями були невеликими, і тіло було збалансовано довгим і м'язистим хвостом. Саме це є тими ознаками, що дозволяють віднести його до алозавридів типу карнозаврів звіроногих динозаврів.

Найжахливішою рисою зовнішності аллозавра була його величезна паща, облямована гострими загнутими всередину зубами, що робило їх чудовим знаряддям для розривання плоті жертви. Завдяки зубам аллозавр міг міцно утримувати в пащі здобич, яка намагалась вирватись і врятуватися від неминучої смерті.

Рід Allosaurus має складну класифікацію, і включає в себе невизначену кількість видів, найвідоміший з яких є Allosaurus fragilis (лат. fragilis — «ламкий»).

Основна частка решток алозаврів походить з Північної Америки, з так званої Моррисонської геологічної формації. Там, наприклад, були знайдені шийні хребці гігантського рослиноїдного апатозавра, близького родича диплодока, на яких було видно чіткі сліди зубів алозавра. Деякі фрагменти кістяка знайдені у Португалії і, можливо, Танзанії. У середині XX-го століття найменування цього динозавра Antrodemus було змінено на Allosaurus, який під цією назвою став одним з найвідоміших динозаврів